Історія назви Городні
Городня – районний центр Чернігівської області, розташована на берегах річки Чибриж (лівої притоки річки Смяч, басейн Десни). Місто розташоване за 196 кілометрів на північ від Києва і за 57 кілометрів від обласного центра Чернігова (по автошляхам) [1]. Населення – 11506 чоловік (за даними Державної служби статистики України на 1 січня 2022 року).
Городня у складі Великого князівства Литовського и Речі Посполитої
Одна з перших письмових згадок про Городню зустрічається у документі, датованому 1482 – 1491 роками, в якому сказано про чолобитну (клопотання), подане в Городні київським боярином Пирхайлом королю Казимиру Ягайловичу [2, стор.9 - 10]. Чернігово – сіверські землі остаточно потрапили під владу Великого князівства Литовського під час правління Ольгерда (великий князь литовський у 1345 – 1377 роках) [3, стор.79 - 81]. Також Городня згадується за 1552 рік, коли серед учасників походу на Казань під орудою Івана Грозного називаються «діти боярські Стародуба, Городні, Мощинців» та інші [4, стор.27]. В результаті війни між Великим князівством Литовським і Московським царством 1500 – 1503 років територія, де знаходиться сучасна Городня, увійшла до складу Московського царства, і лише у 1618 році, за Деулінським перемир’ям, була повернута Речі Посполитій. Як писав у 1786 році А.Шафонський, із збережених серед місцевих жителів переказів відомо, що Городня і всі поселення навколо неї за польського володіння належали польському шляхтичу Хвощу [5, стор.340]. З 1635 до 1649 року Городня входила до Чернігівського воєводства.
Городня за часів визвольної війни 1648-1654 років і у складі царської Росії
З 1654 до 1672 року Городня належала Седнівській сотні Чернігівського полку. З 1672 року і до ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні у 1781 році Городня – сотенне місто у складі Чернігівського полку [6, стор.200, 136]. Городню також не оминули битви часів визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648 – 1654 років. Так, у 1648 році загін козаків Родака (генерального осавула) вирушив навздогін за віськом Януша Радзивілла (на той час польного гетьмана литовського), який, як стало відомо, направився до Сіверських міст. Родак застав ійсько Радзивілла поблизу Городні. Радзивілл святкував тоді преремогу, здобуту над хорунжим Буйносом і полковниками Гладким і Худорбаєм. Родак з великим поспіхом наблизився до табору Радзивілла. Тут він розвідав, що військо польське, радіючи перемозі, безпечно спочиває у таборі, а деякі бенкетують та п’ють вино. Тоді він напав на них із-за лісу усіма силами; воїни Радзивілла, неозброєні, кидались узад і вперед, не знали, що хапати, одяг чи зброю, і були винищені козаками; невелика лише частина їх розбіглась; сам воєначальник ледве встиг переправитися уплав через річку і сховатися у лісі з кращою кіннотою [7, стор.111]. Згідно перепису 1729 – 1730 років, власником Городні на той час був чернігівський полковник Михайло Богданов, у містечку було 43 двори [8, стор.78]. З 1782 року Городня – повітове місто Чернігівського намісництва. За описом 1786 року, у Городні будинків було 190, казенних будинків – 3, 2 церкви. Всі будинки містян – дерев’яні, дрібні, вкриті соломою та без будь-якого правила та прикрашання збудовані. Жителів усього на той час було в Городні 1590 [5, стор.342, 344]. У 1796 році Чернігівське намісництво було ліквідоване, його територія увійшла до складу Малоросійської губернії З 1802 року Городня – повітове місто Чернігівської губернії. На кінець XIX століття у Городні проживало 4310 чоловік [9, стор. 262].
Городня у XX столітті
У 1923 році в результаті адміністративно-територіальної реформи Городня стала районним центром Сновського округу. З 1932 року Городня – районний центр новоствореної Чернігівської області. У 1957 році Городня отримала статус міста районного підпорядкування [10, стор.146]. З 1963 до 1965 рік Городнянський район був в адміністративно-територіальному підпорядкуванні Щорського району [11, стор.2]. Назву міста виводять від старослов’янського «град» (сучасне «місто»), яке означало «огорожа, паркан». У подальшому «город» – огороджене місце. І, нарешті, «город» – населений пункт [12, стор.107 - 108].
Джерела:
1. http://della.com.ua/distance/
2. Запись о раздаче волостей королем Казимиром Ягайловичем боярам житомирским и киевским//Архив Юго-Западной России Часть VII Том II – К.. 1890
3. О.В. Русина Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського – К.,1998
4. Русский исторический сборник, издаваемый обществом истории и древностей российских – Том V /Ред.проф.Погодин – М., 1842
5. А. Шафонский Черниговского наместничества топографическое описание (1786 год) – К., 1851
6. В.М. Заруба Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648 – 1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007
7. М.А. Маркевич Історія Малоросії/За заг.ред. академіка НАН України Ю.С. Шемшученка – К., 2003
8. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729 – 1730г.//Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии, издаваемые под редакцией Н.П.Василенка Выпуск III – Чернигов, 1908
9. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г./Под ред. Н.А. Тройницкого – СПб., 1905
10. Відомості Верховної Ради УРСР №6 30 липня – К., 1957
11. Городня-моя рідня! – Б.М., 2003
12. Г.П. Цыганенко Этимологический словарь русского языка – К., 1970
Немає коментарів:
Дописати коментар