Істория Бахмача

Історія назви міста Бахмача
Бахмач – районний центр Бахмацького району Чернігівської області, розташований на правому березі річки Борзенки (права притока річки Борзни, басейн Дніпра) за 218 кілометрів на північний схід від Києва і за 143 кілометри на південний схід від Чернігова (по автодорогам) [1]. Населення – 28821 чоловік (заданими Державної служби статистики України на 1 січня 2022 року). За два кілометри від районного центра, приблизно на місці літописного Бахмача, розташоване село Бахмач.

Бахмач у літописах

Вперше у літописах Бахмач згадується за 1147 рік. Бахмач у той час був одним з форпостів на південно-східних околицях Чернігівського князівства. Літопис за 1147 рік розповідає про міжусобну боротьбу між князями з роду Мономаховичів, на чолі з київським князем Ізяславом, онуком Володимира Мономаха, і Святославом Ольговичем (у той час Новгород-Сіверським князем) та його союзниками. Згідно літопису, у 1147 році Ізяслав із своїм братом Ростиславом пішли напереріз князям Святославу Ольговичу, Ізяславу Давидовичу і Святославу Всеволодовичу, які йшли до Чернігова. Проходячи повз Всеволож, Ізяслав та Ростислав дізнались, що Ольговичі їх уже випередили (пройшли там). Тоді вони узяли місто Всеволож (собі на здобич). Коли почули жителі інших міст – Уненіжа, Білої Вежі, Бохмача та багатьох інших, що Всеволож узято, побігли в Чернігів. Почувши про це, Ізяслав і Рослислав відправили за ними воїнів. І наздогнади вони їх у полі, і там узяли жителів тих трьох міст, а інші втекли. І наказав Ізаслав підпалити ті міста [2, стор. 357 – 358]. У 1239 році землі, де розташовувався Бахмач, як і усе Чернігівське князівство, захопили монголо-татари.

Бахмач у складі Великого князівства Литовського, Московського царства и Речі Посполитої

У другій половині XIV століття Чернігово-Сіверські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського. В результаті війни між Великим князівством Литовським і Московським царством 1500 – 1503 років більша частина Чернігово-Сіверщини відійшла до Московського царства, і лише після Деулінського перемир’я 1618 року була повернута Речі Посполитій. Документи свідчать про те, що ще в першій половині XVII століття землі на південь від течії Остра і Сейму залишались незаселеними. Так, в описі сторожових постів, які висилались із самих дальніх степових міст, Путивля, говориться, що ці пости знаходились не далі сорока верст від міста [3, стор.38, 73]. Лише у другій чверті XVII століття ці території починають активно освоюватися. На 1635 рік на території Чернігово-Сіверщини було створено Чернігівське воєводство, що розділялось на два повіти: Чернігівський і Новгород-Сіверський [4, стор.33 –– 35]. Бахмач належав до Новгород-Сіверського повіту. З 1648 року Бахмач – центр Бахмацької сотні Борзнянського полку. З 1649 до 1654 року Бахмацька сотня входила до Чернігівського полку, а після Переяславської ради 1654 року і до 1782 року ( з короткочасною перервою з кінця 1654 і до початку 1655 року) була у складі Ніжинського полку [5, стор. 114].

Бахмач у другій половині XVII - XX столітті

В описі 1654 року сказано, що Бахмач у той час складався з двох частин. Перща частина – місто Бахмач, розташоване між річками Борзною і Бахмачем, відгороджене з поля від від річки Борзни до річки Бахмача парканом з трьома проїзними воротами. Імовірно, це було місто, що виникло у I половині XVII століття. Друга частина – це містечко, розташоване на острові на річці Борзні біля гирла Бахмача [6, стор. 200]. У документах за 1665 рік Бахмач названо серед розорених міст Ніжинського полку [7, стор.335]. Припускають, що укріплення Бахмача були зруйновані під час походу короля Яна Казимира на Лівобережну Кураїну у 1664 році. Відомо, що з часів Богдана Хмельницького село Бахмач належало гетьманам аж допоки гетьман Іван Скоропадський не віддав містечко Бахмач своєму зятю, ніжинському полковнику П.Толстому, після якого власником Бахмача став князь О. Меншиков [8, стор. 52 – 53]. Після ліквідації полкового устрою у 1782 році Бахмач став центром волості Коропського повіту Новгород-Сіверського намісництва. Після створення на території намісництва губерній і розформування Коропського повіту Бахмач став центром волості Конотопського повіту Малоросійської, а з 1802 року – Чернігівської губернії [9, стор.132]. На кінець XIX століття населення Бахмача при станції на Києво-Воронезькій залізниці складало 839 чоловік, а при станції на Лібаво-Роменській залізниці – 1047 чоловік [10, стор.261]. Після ліквідації губерній у1925 році і створення замість них округів Бахмач став районним центром Конотопського округу. З 1932 року, після утворення Чернігівської області, Бахмацький район увійшов до її складу [11, стор.109].

оходження назви Бахмач

Відносно походження назви Бахмач немає однозначної думки. Одні дослідники вважають, що ця назва тюркського походження, залишена тюркськими племенами чорних клобуків, які мешкали за часів Київської Русі по берегах Росі і Сули і означало воно «половецький кінь» [12, стр.339]. Дійсно, словники фіксують давньотатарське слово бахмат – низькорослий міцний кінь [13, стор.94]. Інші дослідники вважають, що назва Бахмач тюркського походження, в основі якого лежить слово Бохміт, що на сучасній мові означає Магомет. Бохмітами на Русі називали послідовників Магомета – мусульман. Наприклад, в Іпатіївському літопису за 986 рік, коли розповідається про те, як представники різних релігій намагались схилити князя Володимира до прийняття їхньої віри, називаються і «Болгари віри Бохмичі». Пізніше, у 988 році, коли князь Володимир, згідно літопису, почав ставити міста по Десні, Остру, Сулі і Стугні, туди переселялись, очевидно, і волзькі болгари. Літописець при написанні слова Бохмит користувався літерою «х» слов’янського походження, оскільки у тюрків ніколи не було звуків в, ф, х. На користь цієї версії може свідчити також те, що в літописах зустрічається топонім Бохмач, і лише пізніше він переходить у Бахмач [14].

Джерела:

1. http://della.com.ua/distance/

2. Полное собрание русских летописей Том 2 Ипатьевская летопись – М., 1962

3. И.Д.Беляев О сторожевой, станичной и полевой службе на польской украйне Московского государства до царя Алексея Михайловича – М., 1846

4. П.Кулаковський Чернігівське воєводство(1635 – 1648 1651 рр.)//Історія адміністративно-територіального устрою Чернігово-Сіверщини : Матеріали науково-практичної конференції(Чернігів, 4 жовтня 2007 р.) – Ніжин, 2007

5. В.М. Заруба Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648 - 1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007

6. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки/Упор. Ю.Мицик, М.Кравець – К., 2003

7. С.М. Соловьев История России с древнейших времен Книга третья Дополнение к XI тому – СПб., 1851-1879

8. Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка 1729-1730 г.//Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии, издаваемые под ред. Н.П.Василенка Выпуск 1 – Чернигов, 1901

9. О.Коваленко, А.Острянко Неопубліковані нариси Володимира Євфимовського з історії Чернігово-Сіверщини//Сіверянський літопис №4, 2006

10. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г./Под ред. Н.А. Тройницкого – СПб., 1905

11. В.Половець Адміністративно-територіальний устрій Чернігівської області(1917-1932 рр.)//Історія адміністративно-територіального устрою Чернігово-Сіверщини: Матеріали науково-практичної конференції(Чернігів, 4 жов. 2007р.)/За ред. С.А. Леп'явка, В.М. Бойка – Ніжин, 2007

12. Калакура Я.С. та ін. Історичне джерелознавство: навчальне видання – К., 2003

13. В.И.Даль Толковый словарь живого великорусскогт языка Том 1 – М., 2006

14. В.Задко Коли оживають назви//Радянське село №136 13 лист. 1990

Знайти на карті України

Залізничний вокзал у Бахмачі

Районна адміністрація і почтамт у Бахмачі